Криворіжсталь готується до скорочення штатів. Наприкінці січня працівникам комбінату оголосили: бажаючі добровільно покинути завод можуть написати заяву про звільнення, а натомість власники пропонують виплатити компенсацію в розмірі 25-50 місячних окладів (залежно від стажу роботи). Необхідна умова - людина, що звільняється, зобов'язується ніколи більше не працювати на Міттал Стіл Кривий Ріг.

Практика не нова: у такий самий спосіб менеджмент ArcelorMittal (точніше, керівництво попередниць сталевої імперії - Mittal Steel, LNM Group, Ispat Holdings) діяв на більшості придбаних груп підприємств - починаючи з казахського Міттал Стіл Теміртау, закінчуючи польським Huty Stali.

Скорочення штатів вирішує відразу три проблеми власників і топ-менеджерів МСКР. Перша - низька продуктивність найбільшого українського меткомбінату: за підсумками першого півріччя виручка на одного працівника екс-криворіжсталі була у 4 рази нижчою, ніж по корпорації Mittal Steel у цілому. За виплавки 7 млн тонн сталі на рік на комбінаті працює 57 тис. осіб, з них 42 тисячі задіяні в металургійному виробництві. Розлучаючись із зайвим персоналом, ArcelorMittal - компанія, акції якої торгуються на європейській та американській фондових біржах, - росте в очах інвесторів.

По-друге, добровільне скорочення персоналу рятує Mittal Steel від частини інвестзобов'язань, узятих під час купівлі Криворіжсталі, - щороку підвищувати зарплати всім працівникам.

Нарешті, третій плюс - з'являється можливість підкоректувати фінпоказники заводу в потрібний бік. У цьому випадку - в бік зменшення.

У світовій практиці управління бізнесом така політика називається «банний день» (англ. Big Bath). Зміст Big Bath надзвичайно простий: показати за один період (квартал, півріччя, рідше - рік) якнайбільше збитків, щоб у наступному періоді менеджери, що влаштували «баню», могли продемонструвати акціонерам зростання фінпоказників. Збитки найлегше збільшити (звісно, якщо не брати до уваги маргінальний варіант - руйнування компанії), виплативши компенсації звільненому персоналу.

Класичний приклад «банного дня» - влаштований торік новим керівництвом американської корпорації Ford Motor: втрати компанії тільки за друге півріччя становили $11,2 млрд. Головна причина рекордних збитків - не стільки падіння попиту на автомобілі, скільки виплата компенсацій. 30 тис. робітників, звільнених з фабрик Ford за півроку, одержали $9,9 млрд, або у середньому $330 тис. на особу.

Чистий прибуток Mittal Steel Кривий Ріг торік, за попередніми даними, нараховував близько 1 млрд грн, або $200 млн. Якщо менеджери Мітталу покажуть такі цифри зараз, через рік виникнуть проблеми з міноритаріями. Ціни на сталь і руду згідно з усіма прогнозами цього року знизяться на 10-15%: заробити в 2007-му стільки само, скільки у 2006-му, буде архіскладно. А інвесторам, на кшталт пенсійних і хедж-фондів, наплювати на несприятливу кон'юнктуру ринку та інші об'єктивні чинники: все, що цікавить міноритаріїв - стабільне зростання фінансових показників.

Навіть найщедріші компенсації не розорять ні МСКР, ні господарів заводу на чолі з Лакшмі Мітталом. Середня зарплата працівника меткомбінату - $5 тис. на рік. Навіть за найсприятливішого для працівників розкладу - більш ніж $15 тис. компенсації на людину (у середньому) з Міттала не вибити. З десятьма тисячами криворіжсталівців власники заводу можуть розстатися цілком безболісно. А якщо бажаючих звільнитися виявиться більше, ніж потрібно Mittal Steel, потік звільнень завжди можна буде призупинити. Адже працювати теж комусь потрібно.

Автор: Євген ДУБОГРИЗ